У Тернополі вшанували родини зниклих безвісти та полонених

Співорганізаторка заходу Христина Мицько, чий чоловік зник безвісти 9 червня 2024 року, розповіла, що під час акції матері, дружини та сестри читали власні вірші та ділилися переживаннями. За її словами, такі заходи демонструють, скільки українських родин живуть в очікуванні рідних і потребують підтримки.

Учасники акції спільно помолилися за українських захисників. До фотографій зниклих безвісти та полонених вони прикріпили символічні синьо-жовті серця з написом «Поки моє серце б'ється - я чекаю тебе».

Ярослав Мручок прикріпив таке серце до фото свого сина Ігоря, який зник безвісти три роки тому на Покровському напрямі. «Ми чекаємо його і віримо, що зможемо його обійняти», - сказав він.

На заході виступила Марина Сорока, яка переїхала до Тернополя з окупованого Маріуполя. Її чоловік Михайло потрапив у полон п'ять років тому на Азовсталі. Вона розповіла, що тривалий час не мала звісток про нього, але згодом від звільнених захисників дізналася, що він живий. Наразі чоловіка засуджено до п'яти років і шести місяців позбавлення волі, і наприкінці серпня його можуть перевести до виправної колонії.

Під час акції на алеї «Надії» на бульварі Тараса Шевченка підняли синьо-жовтий, біло-чорний та синьо-чорний прапори. Синьо-чорний стяг «Між небом і землею» відтепер майорітиме поряд із Державним Прапором України. Напередодні виконавчий комітет міської ради затвердив його як офіційний пам'ятний та громадський символ пам'яті, шани та солідарності з родинами зниклих безвісти захисників і цивільних.