Прапор України на Харківщині: історії збереження та опору

У Куп'янську після входу російських військ 27 лютого 2022 року та оголошення підозри меру Геннадію Мацегорі у державній зраді, місцеві мешканці вийшли на вулиці з прапорами, заявляючи, що місто залишається українським. Одного з учасників таких акцій, ймовірно, захопили окупанти.

Харків'янка Валентина Лебединська, яка живе біля колишнього генконсульства РФ, 26 лютого 2022 року вивісила український прапор із чорною стрічкою. "Я у себе вдома на землі. Хай бояться ті, що до нас загарбувати прийшли", — сказала вона.

75-річний Юрій Купрін із Черкаських Тишків разом із дружиною залишився в окупації через чотирьох корів. Він заховав два прапори, які висіли на паркані та машині, щоб їх не знайшли росіяни. Після деокупації родина знову вивішує стяг на свята.

Бійці 103-ї бригади Сил територіальної оборони у звільненому селі відкопали прапори, які місцевий житель закопав у городі, аби вони не дісталися ворогу.

14-річний Марат Сова написав листа президенту, почавши зі слів про руку батька Сергія Сови, воїна 93-ї механізованої бригади "Холодний Яр". Тіло захисника знайшли під час ексгумації в лісі в Ізюмі. Дружина Оксана впізнала чоловіка за жовто-блакитним браслетом на руці та татуюваннями. Всього в Ізюмі ексгумували 447 тіл.

Староста Козачої Лопані Людмила Вакуленко після заходу українських військ на велосипеді поїхала до селищної ради, щоб повісити прапор на флагшток. За її словами, люди, які поверталися з Бєлгорода, бачили стяг і розуміли, що Україна вже тут. Під час окупації прапор залишався перед адмінбудівлею ще близько місяця.

У Циркунівському ліцеї вчителі зберегли прапор, підписаний учасниками АТО, що виходили з Іловайського котла. Директорка Оксана Дудченко розповіла, що росіяни обстріляли стіну з розписом — тризубом, соняхами та калиною на тлі прапора.

Марія Давидова з Циркунів згадує, що під час окупації жителі боялися виходити на вулицю. Коли вона побачила прапор біля клубу після звільнення, у неї підкошувалися ноги.

У звільненій Кутузівці восьмирічний Тимур, який жив у підвалі дитсадка, малював прапори та відзначав у календарі дні до перемоги. Його мама Маргарита розповіла, що хлопчику наснився сон 27 квітня, він намалював прапор, і незабаром село звільнили.

62-річна директорка Іванівського ліцею Лідія Тільна потрапила у полон за відмову співпрацювати з РФ. Її морили голодом і били. Попри це, жінка зберегла прапор: "Прапор — це моє золото. Це моє життя українське".

У деокупованому Рубіжному прапор повісили на ранок після заходу військ, попередньо попрасувавши.

Харківський альпініст Валентин Сипавін у травні 2023 року вп'яте піднявся на Еверест, присвятивши сходження українцям і донорам платформи UNITED24.

Володимир Сорочинський їздить Харковом з прапором, прикріпленим до інвалідного візка, з ранку до вечора. Він каже, що не зніме його, доки не закінчиться війна.

На пошкодженій обстрілами будівлі Харківської ОВА волонтери оновлюють прапор у середньому раз на місяць, бо від вітру він рветься.

Шестикласник Максим із першого дня повномасштабного вторгнення виходить із прапором на в'їзді до Харкова, вітаючи захисників.

Володимир Овчаренко, мешканець будинку по вулиці Академіка Проскури, розбитого російським ударом 23 січня 2024 року, через горище вцілілого під'їзду заліз на дах і встановив прапор у День жалоби. Його дружина Анастасія зазначила: навіть якщо від квартири залишилася купа сміття, прапор показує єдність.

68-річний Василь Дорошенко із Залимана під Балаклією весь місяць окупації не знімав прапор з будинку, готував коктейлі Молотова та погрожував росіянам.

У Великому Бурлуку 11 вересня 2022 року місцева жителька Надія змайструвала прапор із двох своїх хустин, причепивши їх до вудки, і повісила на зупинці. Біля нього фотографувалися українські військові.