Одеситка Наталія Мажарова: від вишиванкового фестивалю до літературного «Порту»

Наталія Мажарова народилася і виросла в Одесі. Вона розповіла, що з дитинства усвідомлювала себе українкою, а поштовхом до громадської діяльності стало те, що в старшій школі її уявлення про українське середовище міста не збігалося з реальністю.

У 2009 році, коли їй та незалежній Україні було по 18 років, вона разом із друзями заснувала Вишиванковий фестиваль. Спочатку це була ідея яскравого святкування Дня Незалежності, але згодом фестиваль перетворився на громадську організацію, яка проводить культурні проєкти. Перший фестиваль організували за два тижні, запросивши одеських авторів, музикантів та представників українського культурного середовища.

У 2009 році публічна проукраїнська позиція в Одесі була ризикованою. Проросійські молодіжні організації протидіяли фестивалю, у медіа учасників називали «бандерівцями» та «нациками», а провокатори намагалися влаштовувати сутички. Через це від першої акції — одягання пам'ятника Дюку де Рішельє у вишиванку — організатори відмовилися. Її вдалося провести лише після Революції Гідності.

Ще одна традиція фестивалю — розгортання великого прапора України на Потьомкінських сходах. Під час пандемії команда шукала формати без скупчення людей, тож виникла ідея піднімати прапор на Воронцовському маяку. Акцію підтримали Держгідрографія, маячник та Військово-Морські сили України. Тепер щороку 23 серпня на світанку прапор піднімають над Чорним морем.

Дев'ять років тому Наталія відкрила в центрі Одеси крамницю «Незалежні», де продають вишитий одяг та український крафт. Спочатку магазин працював із місцевими майстрами, яких команда знала завдяки фестивалю. За її словами, до повномасштабного вторгнення одесити частіше купували першу вишиванку, а тепер більше цікавляться регіональними орнаментами та техніками вишивки. У 2022 році, коли вона телефонувала майстрам для замовлень, деякі з них не очікували нових замовлень через війну.

Минулого року команда започаткувала літературний фестиваль «Порт», присвячений сучасному літературному процесу Півдня України. Мета — показати українську літературу регіону та змінити уявлення про його культурний образ, адже Одесу раніше часто пов'язували з російськими письменниками. Цьогоріч окремий фокус фестивалю — Бессарабія, яка через географічну ізольованість та обстріли має складні умови сполучення з рештою області.

Наталія вважає, що незалежність — це право самостійно визначати власне життя та майбутнє. Після війни Україні потрібно буде реформувати державу, переосмислити культуру та створити нову. Вона закликає українців «мріяти по-великому» — про відновлення людей, суспільства, кордонів, право говорити українською мовою в Одесі та повернення всіх громадян, які вимушено живуть не вдома.