У Тернополі вшанували зниклих безвісти захисників акцією «Голоси, що чекають»

Акція розпочалася з хвилини мовчання за загиблими. Після цього учасники розмістили на портретах зниклих безвісти та полонених військових синьо-жовті серця.

На захід завітала Людмила Жиромська, чий чоловік Анатолій зник безвісти 14 червня 2025 року на Сумщині. Вона розповіла, що чоловіка мобілізували 8 березня 2025 року, після двох місяців навчання у Рівному його направили до 225 окремого штурмового полку. Через місяць він уже виконував бойове завдання в Сумській області.

«Я ходжу на акції з донькою, яка чекає на тата. В мого чоловіка є літні батьки, які живуть в селі, їм дуже важко. Вони чекають на повернення сина. В нього є сестра, в нього є теща, яка його чекає», — поділилася Жиромська.

Чоловік Христини Мицько, координаторки громадського руху «Звільнити всіх» у Тернопільській області, Ігор зник безвісти 9 червня 2024 року на Донецькому напрямку. Він служив у 24 окремій механізованій бригаді.

«Іноді нам бракує сил. Але ми не маємо права опустити руки. Тому що вони там боролися за нас. А наше завдання тут — боротися за них. Тож сьогодні я прошу лише про одне: не відвертайтеся від нас. Не звикайте до чужого болю. Пам'ятайте, що очікування не має терміну давності. Підтримайте родини. Говоріть про наших рідних. Будьте їхнім голосом. Бо поки ми пам'ятаємо, поки ми чекаємо і не мовчимо — живе надія. І ми будемо чекати, скільки буде потрібно до того дня, коли кожен із них не повернеться додому», — наголосила Мицько.

Вона зазначила, що такі акції проводять регулярно, приблизно раз на місяць, інколи частіше. За її словами, для родин важливою є підтримка суспільства — навіть просте звернення зі словами підтримки може мати значення. Родини часто почуваються самотніми зі своїм болем, тому об'єднання громади відіграє суттєву роль.