Історія активістки з Донецька: від Євромайдану до окупації

Українська активістка з Донецька, яка пережила переслідування бойовиків, розповіла про життя в окупованому місті: від участі в Євромайдані до вимушеної евакуації у 2021 році. Її ім'я змінене на прохання.
Алла, уродженка Донецька, з дитинства була пов'язана з українською культурою. У 1990 році вона стала ученицею першої в місті україномовної школи, яку відкрили всупереч опору місцевої влади. Школі виділили непридатне приміщення, а силами батьків та вчителів його переоблаштували.
У 2004 році Алла працювала друкаркою в штабі Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції. Тоді в Донецьку почалися напади на активістів, одному з працівників штабу розбили голову. Попри небезпеку, вона згадує той час із надією.
Між революціями українське життя в Донецьку тривало: діяли осередки «Пласту», організація «Поштовх», Український розмовний клуб. Активісти проводили акції, зокрема «33 хвилини» до роковин Голодомору, виставки та концерти. Фестиваль вертепів, який відбувався за участі колективів з Тернополя, після обрання Віктора Януковича президентом заборонили.
Під час Революції Гідності в Донецьку біля пам'ятника Шевченку відбувалися мітинги, виставки, приїздили «Гайдамаки», Вахтанг Кіпіані, Сергій Жадан. Мирні акції супроводжувалися нападами, у мережі з'явилися списки активістів з адресами та паспортними даними.
Після втечі Януковича місто почало наповнюватися немісцевими людьми, які не орієнтувалися в місті. 4 березня 2014 року розпочався рух «Донецьк — Україна!», того ж дня до міста приїхав Святослав Вакарчук. 5 березня відбувся один із найбільших проукраїнських мітингів, учасників якого закидали петардами та камінням. 13 березня вбили активіста Дмитра Чернявського.
Після цього вуличні акції припинилися. Залишився лише Молитовний марафон на площі Конституції, який тривав до серпня, а потім перейшов у напівпідпільний формат. У серпні 2014 року Аллу та пастора Олександра Хомченка затримало МГБ «ДНР» і доправило до будівлі СБУ. Аллу відпустили, а пастора утримували чотири дні, били та імітували розстріл.
Восени 2014 року на псевдовиборах для створення картинки явки біля шкіл продавали овочі по одній гривні за талончик із дільниці. Банки не працювали, люди по пів року не отримували зарплат і пенсій. У місті зростала кількість алкомаркетів «Бєлочка», а час ніби зупинився.
Під час пандемії коронавірусу в Донецьку щотижня на базарі зникало по п'ять-десять продавчинь, вакцинації фактично не було. У 2021 році померли батьки Алли, і в грудні того ж року вона виїхала до Києва. Зараз вона працює ночами, долучається до волонтерських ініціатив і плете маскувальні сітки.
Алла закликає не дати Росії розсварити українське суспільство через суперечки про переселенців чи вакцинацію. Людям, які залишаються в Донецьку, вона передає послання: «Що б вам не казали — ви не забуті. Будь ласка, бережіть себе і близьких. Не зневірюйтеся. Доживіть, будь ласка, до перемоги. Важливо, щоб, коли наші зайдуть у місто, їх було кому зустрічати».
Читайте також
Ще в розділі «Україна»
- Петиція про закон про антиукраїнізм набрала лише 75 голосів
- У Миколаєві до Дня Незалежності проведуть акцію з донорства крові
- Петиція про збереження імені Чубенка у школі Краматорська набрала 250 голосів
- В Одесі вшанували пам'ять полеглих захисників акцією з лампадками
- На сайті президента зареєстрували петицію про присвоєння Героя України воїну з Тернопільщини




