В Одесі вшанували пам'ять полеглих захисників акцією з лампадками

Акцію провели напередодні Дня Державного прапора та Дня Незалежності України. Охочі могли поставити запалену лампадку на мапу України, таким чином вшановуючи пам'ять близьких, які загинули під час війни.

Організаторка заходу Наталя Мажарова розповіла, що подію створили як простір для родин загиблих, ветеранів, військових та цивільних, які прагнуть згадати конкретних людей, що віддали життя за Україну. Вона зазначила, що кожен одесит міг прийти з власною лампадкою і поставити її на мапу на честь тієї людини, пам'ять про яку зберігає.

За словами Мажарової, акцію започаткували ще під час АТО в межах Вишиванкового фестивалю. У 2022 та 2023 роках її не проводили через безпекові обмеження, але цьогоріч традицію відновили. Організаторка наголосила, що це важлива міська традиція, яку необхідно інтегрувати в міський простір і нову культуру пам'яті для кожного одесита.

До заходу долучилися оркестр Військової академії, представники Православної церкви України, родини загиблих, а також громадські організації «Серця матерів Одещини» та «Родини янголів». Через безпекові обмеження формат події зробили компактним.

На акцію прийшла Юлія Тарасова, щоб вшанувати пам'ять брата, який загинув у грудні 2022 року на Донеччині. Вона розповіла, що брат був родом із Херсона, близько півтора місяця перебував в окупації, а до повномасштабного вторгнення мав досвід участі в АТО. Після виїзду з окупації він приїхав до Одеси та знову вступив до лав Збройних сил.

Військовий служив у 59-й механізованій бригаді. Спочатку брав участь у боях на Херсонському напрямку, згодом його підрозділ перекинули на Донеччину, де він загинув.

Тарасова зазначила, що часто відвідує такі заходи, оскільки вони важливі для родин загиблих, які прагнуть пам'ятати своїх рідних. Вона також висловила занепокоєння тим, що під час щоденної хвилини мовчання не всі люди зупиняються, і наголосила на важливості цього моменту для родин полеглих.

Про брата жінка згадує як про людину, яка дуже любила дітей і жила заради свого сина, якому нині 13 років. Вона зазначила, що вже майже чотири роки минуло з моменту його загибелі, але біль не вщухає.