Вінниця до Незалежності: 57 днів голодування та перший прапор

Наприкінці 1980-х років у Вінниці, як і в інших містах України, наростала криза радянської системи. Історик Сергій Гула зазначав, що в цей період у місті зростали злочинність, хуліганство та пиятика, що свідчило про колапс системи. Водночас люди дедалі більше не довіряли офіційній інформації, особливо після Чорнобильської катастрофи, наслідки якої влада намагалася замовчувати.

21 жовтня 1990 року у Вінниці відбулося перше публічне підняття синьо-жовтого прапора. Прапор пошила активістка Лариса Корнієнко, яка використовувала матеріали, знайдені у власній квартирі, оскільки придбати їх у магазинах було неможливо. Перед підняттям прапор освятили біля будівлі органної музики, а о 16:45 його урочисто підняли на площі перед виконкомом, фактично за спиною пам'ятника Леніну.

Того ж року в Україні відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради. Від Вінниччини до парламенту пройшли Володимир Мулява та Арсен Зінченко, пов'язані з демократичним рухом. На місцевому рівні протистояння з комуністичною владою посилювалося. Під час одного з пікетувань обкому партії активістів затримали. Валерій Палій, заступник голови крайового відділення Руху, згадував, що проти них застосували ОМОН, а його та ще близько 15 людей тримали у відділенні до ночі.

7 листопада 1990 року колона вінничан вирушила до управління КДБ з плакатами «Останній парад імперії». Вадим Вітковський, який тоді працював в обласному управлінні, вийшов до протестувальників і заявив, що співробітники не мають стосунку до часів репресій, і пообіцяв, що у разі зміни влади вони присягнуть на вірність Україні. Після цього напруга спала.

Улітку 1990 року вінницький Рух організував політичне голодування, яке тривало 57 днів перед міською радою. Акцію очолив Володимир Мулява. Вимоги протестувальників включали припинення переслідувань рухівців і закриття сфабрикованих справ. Спочатку влада не реагувала, потім намагалася розігнати протест, але кількість прихильників зростала. Зрештою, відбулися переговори в обласній раді, трансляція яких велася на площу. Після домовленостей голодування припинили.

24 серпня 1991 року Верховна Рада підтримала Акт проголошення незалежності — 346 депутатів проголосували «за». Наступного дня у Вінниці відбувся мітинг на підтримку рішення парламенту. Учасники засудили спробу державного перевороту в СРСР і вимагали заборони Комуністичної партії України, що зробили 30 серпня.

На референдумі 1 грудня 1991 року на Вінниччині незалежність підтримали 94,4% виборців — 1 242 244 особи. Це вище, ніж загалом по Україні, де результат становив понад 90%.

У ніч на 20 травня 1992 року з центральної площі міста прибрали пам'ятник Леніну. Активіст Олександр Канарський згадував, що процес демонтажу намагалися максимально затягнути, щоб люди вранці побачили повалену фігуру. Подальша доля пам'ятника невідома — є версії від переплавлення до зберігання.