Журналіст задокументував 16 катівень в Енергодарі та понад 40 полонених

Матеріал «Атомне місто в кайданах: як Росія переслідує, катує та незаконно ув’язнює жителів Енергодара і працівників Запорізької АЕС» став підсумком тривалої роботи редакції над темою окупованих територій. Журналіст Олександр Носок розповів, що ідея створити цілісне дослідження виникла після численних окремих публікацій про тиск на мешканців міста.

За словами Носока, Енергодар став одним із центрів наймасовіших репресій на окупованій частині Запорізької області. Це пов’язано з тим, що на початку вторгнення тисячі місцевих жителів виходили на мирні протести та намагалися зупинити російські колони без зброї. Після захоплення міста окупанти почали жорстоко придушувати будь-які проукраїнські настрої.

Працівники Запорізької АЕС, які залишилися на станції, виконували обов’язки під загрозою зброї. Їх змушували отримувати російські паспорти та підписувати контракти з «Росатомом». Відомо про випадки катувань безпосередньо на території станції. Першою публічно відомою жертвою став водолаз Андрій Гончарук, якого закатували до смерті за відмову пірнати в бризкальний басейн.

У межах дослідження вдалося встановити щонайменше 16 локацій утримання людей у різних частинах міста. Серед них — підземна катівня біля станції, яку називали «ямою». Людей тримали в клітках розміром 3,5 на 3,5 метра, де могло перебувати до 20 осіб одночасно. За оцінками, через катівні пройшли близько 2000 енергодарців, майже кожен зазнав тортур електричним струмом.

Із 2024 року окупанти почали надавати репресіям вигляду легітимності: фабрикують кримінальні справи та проводять псевдосуди, засуджуючи людей на строки від 12 до 20 років. Станом на момент підготовки матеріалу в полоні перебували 28 мешканців міста, згодом ця кількість зросла до 42, серед яких 15 працівників ЗАЕС та 12 жінок.

Носок зазначив, що Росія використовує цивільних полонених як інструмент політичного тиску, оскільки правовий статус таких осіб офіційно не визначений. Журналіст наголосив на важливості систематизації свідчень для відтворення масштабу злочинів, а також закликав медіа більше уваги приділяти повсякденному життю людей в окупації, а не лише документуванню воєнних злочинів.