У Черкасах на Соборній площі вшанували полонених та зниклих безвісти захисників

Учасники тримали плакати й прапори та закликали водіїв, які проїжджали повз, підтримати акцію сигналом. До неї долучилася автоколона з приблизно десяти автомобілів.

Черкащанка Ольга Діденко розповіла, що почала ходити на такі акції після того, як зник безвісти її старший син Олександр. У квітні 2026 року його повернули «на щиті». За словами жінки, вона продовжує нагадувати про побратима сина Сергія Ільченка, який зник разом з Олександром у селі Старокостянтинів Донецької області 18 березня 2025 року; обидва служили у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Також пані Ольга згадує Олександра Галущенка, який у 19 років пішов на фронт у складі Третьої штурмової бригади та зник безвісти 11 червня 2024 року. За її словами, він є побратимом ще одного її сина, який захищає Україну з першого дня повномасштабного вторгнення.

«Я вважаю їх важливими, щоб люди не забували, що йде війна, тому що багатьох людей вона не стосується. І ходжу сюди як нагадування для нашої влади», — пояснила Ольга Діденко.

Валентина приїхала на акцію із Золотоніського району разом із матір'ю. За її словами, вони приходять майже щонеділі. Жінка чекає на брата Сергія Харсуна, який потрапив у полон у Курській області 1 вересня 2024 року. Він став на захист країни в перший день повномасштабного вторгнення та служив у 61-й окремій механізованій бригаді. «У нас підтверджений полон. Тільки ми не знаємо ні місця утримання, ні стану здоров'я — нічого ми не знаємо», — сказала вона.

Валентина також чекає на сина Сергія, який зник безвісти після завершення навчання. Він служив у першій танковій бригаді, був мобілізований у січні 2024 року та зник безвісти біля Старомайорська в червні 2024 року. «Ніякої звістки відтоді, але я надіюся і чекаю, що він повернеться. Люблю його і чекаю. Хочу, щоб всі полонені і зниклі безвісти повернулися додому», — додала жінка.

Надія Риборук розповіла, що її син та його побратим зникли безвісти на Куп'янському напрямку. «Вийшли на завдання — і тиша. Це було 27 березня 2024 року. Відтоді немає ніякої інформації. Шукаємо інформацію про нього щодня, але ніде нічого немає. Сюди приходжу, аби підтримати усіх. Тут такі люди, як і ми, тому тут трішки легше. Бо тут люди, які тебе розуміють», — сказала вона.