Михайло Драпатий став головнокомандувачем ЗСУ: що відомо

Зміни у військовому керівництві відбулися на тлі шестиденних протестів у Києві та інших містах, які розпочалися після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Мітинги трансформувалися у вимоги відставки Сирського.

Драпатий уперше став відомим у 2014 році під час оборони Маріуполя. Тоді він як командир бронегрупи 72-ї ОМБр брав участь у звільненні заручників з управління міліції. Влітку того ж року виводив бійців з Ізваринського котла. Пізніше командував 58-ю окремою мотопіхотною бригадою під Авдіївкою, брав участь в обороні півдня України у 2022-2024 роках та стабілізаційних діях на Харківщині у 2024 році. До призначення головкомом очолював Угруповання об'єднаних сил.

Найкризовішим моментом у кар'єрі Драпатого стало керівництво Сухопутними військами, яке тривало сім місяців. Він подав у відставку після того, як росіяни двічі за три місяці обстріляли балістичними ракетами навчальний полігон на Дніпропетровщині. Від цих ударів загинули щонайменше 12 військових, ще 60 зазнали поранень. Військові підтримували Драпатого, зазначаючи, що відповідальність лежить на командирах нижніх ланок.

Джерела в Офісі президента повідомили, що до кандидата на посаду головкома було три вимоги: утримати фронт, мати операційну спроможність перейняти командування та оновити процеси управління армією, а також бути у взаємодії з Міноборони. Зеленський, Драпатий і в.о. міністра оборони Євген Хмара разом обрали формат оновлення Генштабу. Хмара і Драпатий мають якнайшвидше представити корективи до стратегії оборони України.

Військові, які служили з Драпатим, описують його як людину, що має величезну повагу серед особового складу. Його характеризують як «простого», «спокійного», такого, що «ніколи не підвищує голос» і «завжди все прораховує». В оточенні зазначають, що він пам'ятає всіх підлеглих на ім'я та посаду, орієнтований на результат і не любить «армійських затягів».