В Олександрії вшанували жертв насильницьких зникнень акцією з новим прапором

30 серпня 2026, 21:46 ·463 слівредакція

30 серпня в Олександрії Кіровоградської області відбулася акція з нагоди Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень. У заході взяли участь родини зниклих безвісти та полонених військових, волонтери й представники ультрас.

Захід організували біля Палацу культури «Світлопільський». До нього долучилися близько 70 осіб, повідомила організаторка Діана Толок.

Під час акції вперше представили новий прапор зі світлинами 60 військовослужбовців. За словами Толок, стяг передала родина загиблого захисника. Фотографії вкладені в кишеньки, тож їх можна витягувати: якщо статус бійця змінюється, світлину повертають родині.

Каріна Ткаченко рік чекає з війни свого батька Олексія Кулікова. Чоловік долучився до лав ЗСУ 24 лютого 2022 року. Служив у територіальному центрі комплектування, згодом у 57-й бригаді та Нацгвардії. Востаннє родина спілкувалася з ним 26 серпня 2025 року. Офіційно зниклим безвісти його визнали 6 вересня.

«Він зник безвісти у селі Вороне Дніпропетровської області. Пішов на бойове завдання і сказав, що два тижні не буде на зв'язку. Більше він і не подзвонив. Ми чекаємо та шукаємо його», — розповіла Ткаченко. За її словами, група з шести військових, які виконували завдання разом із батьком, також зникла безвісти.

Катерина Верчинська розшукує свого брата Максима Верчинського. Він пішов служити у 2022 році, брав участь у боях біля Пісків та Первомайського. 3 лютого 2023 року під час завдання поблизу Вугледара зв'язок із ним обірвався, відтоді його статус не змінювався.

«На жаль, по сьогоднішній день ми не знаємо де він. Чи він їсть, чи спить, чи живий. Попри це ми віримо, що він повернеться додому. Він нам сниться живим», — зазначила Верчинська.

Яна Фицик чекає батька Юрія Гулякіна, бійця 154-ї окремої механізованої бригади. 28 січня чоловік вирушив на перше бойове завдання в Пологівському районі Запорізької області. З 4 березня його вважають зниклим безвісти. Із трьох військових його групи ніхто не повернувся з позиції.

«Віримо, що він живий, шукаємо його. На всіх акціях постійно об'єднуємося — щотижня у Кропивницькому проходять акції, приїжджаємо в Олександрію. Тримаємося на акціях, на людях, які з нами. Нас всіх об'єднує одна біда», — сказала Фицик.