Андрій Парубій: шлях від лаборанта до голови Верховної Ради

Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року у Червонограді, нині відомому як Шептицький, що на Львівщині. У 16 років він влаштувався лаборантом до Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР. 1994 року завершив навчання на історичному факультеті Львівського державного університету імені Франка, здобувши кваліфікацію викладача історії.

Свою громадську діяльність Парубій розпочав ще в школі. Він згадував, що цікавився патріотичним рухом з дитинства, і його мало не виключили зі школи через намальований на зошиті тризуб. 1988 року він очолив молодіжну організацію «Спадщина», активісти якої займалися відновленням могил воїнів УПА, записували спогади учасників визвольного руху та долучалися до антирадянських мітингів. Саме під час одного з таких пікетів 18-річного Парубія заарештували.

1991 року разом із Олегом Тягнибоком він заснував Соціал-національну партію України, яку 2004 року перейменували на партію «Свобода». Того ж року Парубій став учасником Помаранчевої революції: у листопаді-грудні 2004-го він виконував обов'язки коменданта Українського дому в Києві, за що отримав відзнаку «Видатного учасника Помаранчевої революції». Згодом він приєднався до партії «Наша Україна».

Після Революції Гідності, з 27 лютого до 7 серпня 2014 року, політик обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. З грудня 2014-го по квітень 2016-го він був першим заступником голови Верховної Ради, а з квітня 2016-го по серпень 2019-го очолював парламент.

Андрій Парубій загинув 30 серпня 2025 року у Львові. За попередніми даними, у політика, який на той час входив до Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, пролунало вісім пострілів. Він помер ще до прибуття поліції.