Україна не має базового закону про мирні зібрання: чому це важливо на шляху до ЄС

15 червня 2026 року Україна та ЄС офіційно відкрили перший переговорний кластер — Fundamentals, або «Основи процесу вступу до ЄС». Це особливий блок: його відкривають першим, а закривають останнім, і саме прогрес у ньому визначає загальний темп переговорів про членство. Серед іншого кластер охоплює верховенство права та фундаментальні права, до яких належить і свобода мирних зібрань.

Україна має давню традицію вуличних протестів — від Революції на граніті та кампанії «Україна без Кучми» до Помаранчевої революції й Революції гідності. У критичні моменти мирні зібрання ставали для громадян одним зі способів впливати на владу. Ця традиція збереглася й під час великої війни: люди виходять на акції на підтримку військовополонених і зниклих безвісти, протестують проти рішень влади, вимагають вирішення проблем своїх громад.

Попри це, базового закону, який комплексно визначав би правила проведення мирних зібрань, у країні немає.

Європейський принцип у своїй основі простий: держава має виходити з того, що люди мають право мирно збиратися, а не з того, що їм потрібен дозвіл влади на протест. Конституція України (стаття 39) встановлює лише загальний принцип, а не процедури для всіх можливих ситуацій. Законодавство не дає достатньо чіткої відповіді на питання, як має відбуватися повідомлення про зібрання, коли поліція може втрутитися в акцію, що вже почалася, та як оскаржити її дії.

Окрема проблема — спонтанні протести, коли сама природа події не дозволяє повідомити владу заздалегідь. Європейські стандарти передбачають захист таких зібрань, тоді як українська Конституція говорить про завчасне повідомлення.

Не вистачає ясності й у термінах. Законодавство має чітко визначати межі втручання правоохоронців: коли поліція може припинити зібрання, затримати його учасника чи застосувати силу та спеціальні засоби. Не менш важливо встановити ефективну процедуру розслідування можливих порушень та відповідальність правоохоронців за незаконні або непропорційні дії.

Одним із позитивних зрушень стало запровадження поліції діалогу, завдання якої — комунікувати з організаторами та учасниками акцій і не допускати ескалації конфліктів.

Новий закон, на думку авторів, має чітко розмежувати мирні зібрання та інші масові заходи, захистити спонтанні зібрання і контрдемонстрації, встановити вичерпні підстави для обмежень та гарантувати це право не лише громадянам України. Окремого регулювання потребують новітні технології: участь у законній акції сама по собі не повинна ставати підставою для невиправданого стеження. Необхідні також гарантії для журналістів і спостерігачів, які документують перебіг акцій.

Європейська комісія у звіті за 2025 рік зазначала, що Україна загалом має належні правові гарантії свободи зібрань. Водночас вона звернула увагу на непослідовність і недостатню зрозумілість обмежень під час воєнного стану та наголосила на необхідності комплексного перегляду законодавства відповідно до міжнародних стандартів.

Свобода мирних зібрань не є ключовим питанням переговорів про вступ України до ЄС. Однак у межах переговорного кластера Fundamentals оцінюватиметься дотримання фундаментальних прав, а отже, значення матиме і створення законодавства, що регулює мирні зібрання.