Три кризи п'ятого року війни: протести, парламент і корупційні справи

У країні накопичилися три системні проблеми: повернення вуличних протестів, млявість законодавчої гілки та серії корупційних розслідувань. Жодна з них не спричинена зовнішнім впливом, натомість вони є наслідком стилю управління, де інституції поступаються місцем адміністративним рішенням.

Перша криза — масові акції, що отримали назву «картонкові протести». Вони відбулися після спроб перепідпорядкувати НАБУ Генпрокуратурі, а також після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Приводом стало внесення до парламенту відповідних законопроєктів та кадрові рішення президента, які супроводжувалися суперечливою комунікацією. Зокрема, Володимир Зеленський заявляв про конфлікт Федорова з головнокомандувачем Олександром Сирським, тоді як обидва заперечували суттєві розбіжності. Хоча акції вщухли, прецедент показав, що вулиця може діяти навіть під час війни, а причини для нових виступів можуть виникнути з будь-якого приводу.

Друга проблема — деградація роботи Верховної Ради та уряду. Депутати дедалі менше часу проводять у сесійній залі, а ухвалення необхідних законів затягується. Це створює ризики для зовнішнього фінансування, оскільки ЄС та МВФ вимагають вчасних змін до законодавства. Прикладом стала повторна відмова Ради скасувати податкову пільгу на дешеві міжнародні посилки, що є умовою для траншу макрофінансової допомоги у 3,7 млрд євро. Додатково Україні загрожує новий європейський податок на вуглецевий слід, який доведеться сплачувати експортерам. Як зазначає експертка Ольга Євстігнєєва, ЄС пропонує альтернативу: запровадити власну ціну на вуглець, спрямувавши кошти на модернізацію, зокрема на виробництво біометану та біогазу.

Третя криза пов'язана з корупційними скандалами, що розгортаються в Офісі президента та Офісі Генерального прокурора. Справа «Мідас» призвела до звільнення Андрія Єрмака, втечі Тимура Міндіча та арешту ексміністра енергетики Германа Галущенка. Розслідування, як-от справа «Карфаген» про прикриття кол-центрів, продовжують обростати новими фігурантами. Це безпосередньо впливає на готовність партнерів надавати фінансову допомогу, що посилює другу кризу.

Ці явища, найімовірніше, не зникнуть і продовжуватимуть тиснути на владу з різних боків. Однак суспільство зацікавлене в збереженні стабільності до завершення війни. Водночас внутрішні коливання можуть стимулювати РФ до продовження бойових дій, оскільки Москва бачить у них ознаку слабкості. Ключовим завданням для еліти залишається зменшення кількості помилок, що генерують кризи, оскільки війна вимагає відповідальності на всіх рівнях.