Притула назвав ключові загрози для України: освіта, корупція, стратегія

Сергій Притула в інтерв'ю назвав головні виклики, які стоять перед Україною. На його думку, якість людського капіталу та спроможність державних інституцій стають визначальними факторами стійкості країни у тривалій війні.

За словами Притули, реформи освіти впродовж 35 років зводилися до копіювання іноземних моделей без урахування місцевої специфіки. Він зауважив, що співвідношення населення України та росії скоротилося з 40 до 25 мільйонів проти 140 мільйонів, тому компенсувати кількісну перевагу ворога можна лише вищою якістю підготовки фахівців. Зниження прохідного бала НМТ, на його думку, шкодить якості освіти. Цьогоріч на спеціальності вчителів фізики вступили лише кілька десятків студентів по всій країні.

Окремо Притула зупинився на заявах колишнього міністра оборони Михайла Федорова про вибори та можливий програш у війні. Він зазначив, що такі меседжі напередодні кадрових голосувань у парламенті перевели ситуацію в площину політичної боротьби та були сприйняті як тиск на президента. Частина протестувальників побачила у Федорові майбутнього політичного лідера, інші ж відчули себе використаними.

Притула також вказав на безкарність корупціонерів вищої ланки. Він навів приклад, коли застава у 50 мільйонів гривень призначається за розкрадання 150 мільйонів, а справи щодо окремих фігурантів тягнуться роками. Оприлюднені НАБУ записи розмов посадовців свідчать про продовження корупційних оборудок навіть після гучних затримань.

Втрата довіри до держави, на думку Притули, пов'язана з відсутністю комунікації влади з громадянами. Він порівняв підходи до ліквідації наслідків обстрілів: у прифронтових Харкові та Запоріжжі місцева влада швидко лагодить пошкодження, тоді як у Києві будинки можуть місяцями залишатися без дахів.

Щодо нового міністра оборони Євгенія Хмари, Притула вважає критерієм ефективності побудову системи управління без ручного втручання. Позитивним сигналом він назвав залучення волонтерів як партнерів та посилення роботи у сфері когнітивної війни. Призначення Михайла Драпатого головкомом, за словами Притули, означає перехід до цифрових стандартів управління, але оцінювати його слід за конкретними KPI, а не емоційними очікуваннями.

Найбільшою внутрішньою проблемою Притула назвав відсутність чіткої державної стратегії війни. Він зауважив, що українці по-різному розуміють поняття перемоги, тоді як російське суспільство має чітко сформульовану пропагандою мету. Це створює вакуум, який заповнюється чутками про залаштункові мирні угоди.

Відносини з Польщею, на думку Притули, опинилися під загрозою через антиукраїнську істерію. Через цькування українських дітей тисячі родин виїжджають до Іспанії, Данії та Чехії. Він зазначив, що Варшава блокує паритетний історичний діалог щодо Волинської трагедії, надаючи односторонні вимоги.

Притула також пояснив зменшення донатів виснаженням економіки та збіднінням громадян. Він наголосив на критичній цінності мікродонатів у 20-50 гривень, які утворюють базис для системних проєктів. На думку діяча, українське суспільство переходить від емоційного патріотизму до інституційного, який проявляється у свідомій сплаті податків та відповідальності.