Притула: освіта, корупція та стратегія війни — головні виклики для України

Волонтер і громадський діяч Сергій Притула в інтерв'ю окреслив ключові виклики для України. На його думку, головні фактори стійкості держави лежать не у площині озброєння, а в якості людського капіталу та інституційній спроможності.

Притула зазначив, що реформування освіти протягом 35 років зводилося до копіювання іноземних моделей без урахування місцевої ментальності. Він наголосив на демографічному дисбалансі: до 2022 року населення України становило 40 мільйонів проти 140 мільйонів у рф, зараз — 25 мільйонів проти тих самих 140 мільйонів. На його думку, мала нація може захиститися лише за умови вищої якості людського капіталу, тому освіта має фінансуватися як пріоритет національної безпеки, а не соціальні видатки. Він критично оцінив зниження прохідного бала НМТ, яке шкодить якості підготовки, та навів приклад: на спеціальності вчителів фізики цьогоріч вступили лише десятки студентів по всій країні.

Говорячи про заяви ексміністра оборони Михайла Федорова щодо виборів та можливого програшу у війні, Притула зазначив, що вони змінили сприйняття його постаті. Висловлювання Федорова були сприйняті як публічний тиск на президента, що викликало зворотну реакцію та дезорієнтувало частину протестувальників. Притула розрізняє протести за інституції (як-от захист НАБУ і САП) та протести за конкретні особистості, участь у яких під час війни вважає шкідливою.

Притула назвав головною причиною відсутності страху у корупціонерів впевненість у безкарності та круговій поруці. Він критикує практику призначення застав, які сплачуються коштами корупційного походження: 50 мільйонів гривень застави за розкрадання 150 мільйонів є мізерною сумою для тих, хто оперує сотнями мільйонів євро. Притула нагадав про справи, що тягнуться роками, зокрема щодо Микитася з 2017 року, та про записи НАБУ, де посадовці відкрито обговорюють схеми навіть після гучних затримань. Він обурений відсутністю тримання під вартою для тих, чиї дії загрожують національній безпеці.

Втрата довіри до держави, на думку Притули, пов'язана з відсутністю комунікації влади: кадрові рішення ухвалюються без пояснень, а з громадянами не говорять як із дорослими партнерами. Він навів приклад різниці в ліквідації наслідків ударів: у прифронтових Харкові та Запоріжжі місцева влада швидко лагодить пошкодження і закриває вікна, а в Києві будинки місяцями стоять без дахів. Це призводить до ототожнення корупціонерів із державою та руйнує мотивацію захищати систему.

Оцінюючи нового міністра оборони Євгенія Хмару, Притула вважає критерієм ефективності здатність побудувати систему управління без ручного втручання. Позитивним сигналом він назвав зміну ставлення відомства до волонтерів, яких залучають як партнерів, а також наголосив на потребі масштабування дій у сфері когнітивної війни.

Призначення Михайла Драпатого головкомом ЗСУ, на думку Притули, підкреслює перехід до цифрових стандартів, але новий очільник опинився під тиском надмірних очікувань. Зміна підходів потребує часу, а оцінка ефективності має спиратися на конкретні KPI від Верховного Головнокомандувача, зокрема щодо контролю за втратами ворога. Позитивними він назвав повернення командирів Собка та Ішкулова.

Найбільшою внутрішньою проблемою Притула вважає відсутність чіткої державної стратегії війни, що породжує різночитання щодо поняття перемоги. На відміну від росіян, які мають чітку пропагандистську мету, українці не отримують офіційного плану, що створює вакуум для чуток про мирні угоди.

Притула також застеріг про загрозу українсько-польським відносинам через антиукраїнську істерію, яку політики використовують для електоральних дивідендів. Через цькування українських дітей тисячі родин виїжджають до Іспанії, Данії та Чехії, що б'є по польській економіці, яка втрачає робочу силу. Він також згадав спекуляції на темі Волинської трагедії та нерівні умови ексгумацій.

Щодо зменшення донатів, Притула пояснив це виснаженням економіки та збіднінням громадян: середній чек просів, бізнес зазнає збитків від ракетних ударів, а люди переорієнтували допомогу на мобілізованих родичів. Українські фонди виходять на міжнародні ринки, залучаючи краудфандинг у США, Австралії та Новій Зеландії. Він наголосив на критичній цінності мікродонатів у 20–50 гривень, які утворюють базис для системних проєктів.

Насамкінець Притула зазначив, що суспільство переходить від емоційного патріотизму до інституційного, що проявляється у свідомій сплаті податків та повазі до закону. Фіналом еволюції має стати абсолютна незалежність, коли ніхто не зможе ревізувати минуле чи вирішувати майбутнє України.