Євген Захаров: як Харків жив напередодні незалежності України

24 серпня 2026, 22:00 ·643 слівредакція

Правозахисник Євген Захаров розповів про перший дозволений мітинг у Харкові, активізацію громадських рухів у 1989–1991 роках та інцидент із ключем від обкому після заборони компартії.

У Харкові напередодні проголошення незалежності України активізувалися політичні рухи: відбувалися мітинги, агітація кандидатів на посаду президента та публічні заходи. Перший офіційно дозволений мітинг у місті пройшов восени 1988 року.

За словами правозахисника, учасника дисидентського руху Євгена Захарова, мітинг відбувся 30 жовтня 1988 року, у День Конституції. Його організувала група соціал-демократів «Апрель». Під час заходу колишній політв'язень Віталій Калініченко зачитав декларацію Української Гельсінської спілки, створеної влітку того ж року. У документі вперше прозвучали слова про незалежність. Після цього мітинг одразу закрили, оскільки організатори злякалися можливих неприємностей.

У 1989 році україноцентрична інтелігенція почала активно долучатися до громадських організацій, зокрема до відродженої «Просвіти». Захаров зазначає, що ці організації були досить великими для того часу та для Харкова, який залишався переважно російськомовним і не виявляв інтересу до українських національних питань.

Найактивнішим періодом для громадсько-політичних сил стала осінь 1991 року, після поразки серпневого путчу в Москві. Тоді тривала агітація щодо референдуму 1 грудня, відбувалися публічні заходи та виступи кандидатів на посаду президента України. Захаров вважає, що українська демократія тоді була слабкою: на виборах переміг головний ідеолог компартії Леонід Кравчук, а дисидент В'ячеслав Чорновіл програв. Національно-демократичні партії в Харкові мали мало прихильників.

24 серпня 1991 року протестувальники оточили будівлю обкому. Щоб запобігти зникненню майна, її вирішили запечатати. У комісії із запечатування був і Євген Захаров. Перший секретар обкому Анатолій М'ялиця зачинив вхідні двері та тримав ключ, не знаючи, куди його подіти. Захаров забрав ключ зі словами: «Давайте мені, хай він у мене побуде». М'ялиця вимагав повернути його, але погодився залишити до понеділка, 08:00 ранку. Пізно ввечері 25 серпня компартію заборонили, тож ключ залишився у Захарова.

Правозахисник наголошує, що Україна не була готова до незалежності, тому після 1991 року настали важкі роки подолання економічної кризи та постоталітарної депресії. Водночас розвивалися громадські організації, українська література та книговидання. Захаров вважає, що комунізм досі не визнаний злочинним, і потрібен процес на кшталт Нюрнберзького трибуналу, оскільки партійна номенклатура перехопила власність і зайнялася збагаченням.

Усвідомлення себе громадянами України поступово поширювалося із заходу на схід, що простежувалося за результатами виборів. У 1991 році Захаров остаточно зрозумів, що його сфера — права людини, а не політика.