26 років без Ґонґадзе: хронологія зникнення, розслідування та вироків

Георгій Ґонґадзе народився 21 травня 1969 року в Тбілісі. Працював журналістом, режисером документального кіно та громадським діячем, створив фільми «Біль землі», «Тіні війни», «Колиска» та «Охоронці мрії», частину яких показували на українському телебаченні.

У журналістиці він працював із кінця 1980-х років, висвітлював політичні події, співпрацював з українськими та закордонними медіа. У Києві був ведучим програм «Параграф», «Вікна-Плюс», «Вікна-Новини» та «Моє». 2000 року разом з Оленою Притулою заснував інтернет-видання «Українська правда», перші матеріали якого вийшли у квітні того ж року.

Влітку 2000 року Ґонґадзе помітив стеження за собою та звернувся до Генеральної прокуратури, але, за даними матеріалу, належної реакції не отримав. Увечері 16 вересня 2000 року він залишив редакцію та попрямував додому, після чого зв'язок із ним перервався. Близько 22:30 він намагався зупинити автомобіль біля бульвару Лесі Українки, сів у Hyundai Sonata, після чого до салону зайшли ще троє чоловіків.

2 листопада 2000 року в лісі поблизу Таращі Київської області знайшли тіло чоловіка без голови. Експертизи встановили, що загиблим був Ґонґадзе, проте Генпрокуратура офіційно підтвердила його особу лише через два роки. У листопаді 2000 року в Україні почалися акції протесту з вимогою розслідувати зникнення та вбивство журналіста — вони отримали назву «Україна без Кучми».

У справі фігурували колишні співробітники МВС. 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Миколу Протасова, Олександра Поповича та Валерія Костенка, призначивши їм від 12 до 13 років позбавлення волі. Окремо розглядали справу колишнього генерала МВС Олексія Пукача: 2013 року його засудили до довічного позбавлення волі за умисне вбивство. Суд встановив, що Пукач організував стеження за журналістом, а згодом разом із підлеглими викрав і вбив його.

2011 року Генпрокуратура порушила кримінальну справу щодо Леоніда Кучми за підозрою у причетності до загибелі Ґонґадзе; розслідування завершили 26 квітня того ж року. Окремим напрямом залишалося встановлення замовників убивства: у матеріалах справи фігурували записи розмов, зроблені колишнім співробітником Державної служби охорони Миколою Мельниченком. На їх підставі слідство перевіряло можливу причетність представників тодішньої влади до організації злочину. Безпосередніх замовників судом не встановлено.

2005 року Ґонґадзе посмертно присвоїли звання Героя України. 22 березня 2016 року його поховали в Києві у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі. Поховання відкладалося роками через тривалі суперечки щодо ідентифікації останків та відсутність голови журналіста: його мати Олеся не погоджувалася на поховання без знайдених останків голови. 2009 року слідство повідомляло про виявлення фрагментів черепа, але їхню належність Ґонґадзе також ставили під сумнів.

Ім'ям журналіста назвали вулиці в низці українських міст, а 22 серпня 2016 року в Києві відкрили пам'ятник. 16 вересня в Україні проводять заходи пам'яті, цю дату також використовують для привернення уваги до безпеки працівників медіа та розслідування злочинів проти журналістів.