В Івано-Франківську відзначили 26 борців за незалежність України

Нагороди отримали люди, які відстоювали українську мову, культуру та незалежність України. Першим відзнаку вручили Богдану Боровичу. У 1989 році він очолював осередок Товариства української мови на радіозаводі, був одним із засновників «Просвіти» та організаторів осередку Народного руху України за перебудову. У 1991 році виступав проти державного перевороту.

Серед нагороджених — Мирон Вільшук, один із засновників «Просвіти» на Прикарпатті. На початку 1990-х він готував і поширював матеріали на підтримку незалежності, зокрема листівку «Народу України». Роман Гладиш був делегатом установчого з’їзду Народного руху України у 1989 році, працював репортером у «Радіо Свобода» та кореспондентом газети «Галичина».

Геннадій Гриценко у 1990 році ініціював створення козацького товариства «Галицька Січ» в Івано-Франківську. Під час серпневого путчу 1991 року він очолив штаб республіканської гвардії при обласній раді та організував збір близько тисячі добровольців для захисту України. Зеновій Дума був співзасновником товариства «Рух», обласних організацій Народного руху України та Товариства української мови, а також народним депутатом України першого демократичного скликання.

Ярослав Єфімчук ще у 1970-х долучився до Української Гельсінської Спілки, брав участь у мітингах пам’яті жертв сталінських репресій та акціях на підтримку легалізації УГКЦ. Юрій Жовтуля у 1989 році став активним учасником Народного руху України, брав участь в організації першого Народного віча, під час якого у місті вперше підняли синьо-жовті прапори.

Віта-Галина Захарія була членкинею Товариства української мови та Народного руху України, організовувала культурно-просвітницькі заходи та співала у вокальному гурті, який популяризував українські стрілецькі та повстанські пісні. Василь Іваночко наприкінці 1980-х активно долучився до молодіжно-патріотичного руху.

Володимир Ковальчук із 1988 року був співзасновником культурно-наукового товариства «Рух». Михайло Кривень — професор Карпатського національного університету та народний артист України. У 1990 році він став першим професійним співаком на Прикарпатті, який публічно виконав заборонені твори, зокрема «Засумуй, трембіто», «Вставай, Україно!» та Державний Гімн України.

Василь Кричун із 1989 року входив до керівних органів Народного руху України, був організатором Галицької асамблеї та Галицького референдуму. Роман Лучицький — науковець Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, один із засновників Товариства української мови та Народного руху України. Тарас Майстришин був членом товариства «Рух» та учасником заходів із вшанування жертв радянських репресій.

Юрій Медвідь був активним учасником національно-демократичного руху кінця 1980-х — початку 1990-х. Богдан Мицкан у 1985 році створив осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка в Івано-Франківському технічному інституті. Оксана Ольшанська з 1988 року була співзасновницею Народного руху України на Прикарпатті, поширювала інформацію про Голодомор.

Ярема Петрів — громадсько-політичний діяч, який зробив внесок у національне відродження на зламі 1980–1990-х. Марко Путько брав активну участь у діяльності Молодого Галицького театру, «Просвіти» та товариства «Рух». Отець Орест Путько був членом товариств «Рух», «Просвіта», «Меморіал» та комітету сприяння УГКЦ.

Ірина Твердохліб у молодому віці долучилася до українського визвольного руху, була зв’язковою Української повстанської армії. Ярослава Ульванська у 1991 році входила до ліквідаційної комісії Івано-Франківського обкому Компартії України, їздила з просвітницькими поїздками східними областями. Володимир Федорняк був організатором осередків Товариства української мови та Народного руху України, брав участь у відкритті пам’ятника борцям за волю України.

Ярослав Юрцуняк був заарештований радянськими органами та засуджений до тривалого ув’язнення в таборах. Відзнаку за нього отримала дружина Любов. Мирослав Янишівський із 1988 року був членом товариства «Рух», у 1990-х працював у виборчих комісіях, був депутатом обласної та міської рад першого скликання. Роман Яремак підтримував українське підпілля, передавав продукти та інші необхідні речі, попри переслідування залишався відданим ідеї незалежності.