Росіяни не готові протестувати проти війни навіть через кризу

Удари українських дронів по російських нафтопереробних заводах спричинили дефіцит пального, який триває кілька місяців. У деяких регіонах черги на бензин сягали кількох кілометрів, а час очікування — 69 годин. Це призводило до бійок і навіть поранень серед водіїв.

Однак, як зазначають соціологи, невдоволення не переростає в протестну активність. Росіяни звикли до дефіциту ще з радянських часів, коли черги були нормою. Історичний досвід також стримує: у 1962 році в Новочеркаську війська розстріляли демонстрацію проти підвищення цін, загинули близько 20 людей.

Страх перед владою залишається значним. Мешканці Санкт-Петербурга, зокрема вчителька малювання, розповідають, що зараз навіть небезпечніше, ніж за СРСР: людину засудили на два роки за вірш і квіти біля пам'ятника українському поету.

Журналістка Ірина Бороган, яка досліджує дисидентський рух, зазначає: замість втоми від війни росіяни схильні говорити, що на них «напали» і треба «затягнути паски». Один із мешканців Криму на запитання про дефіцит пального відповів: «Ми ж люди. Пристосуємося».

Економіст Костянтин Сонін, який виїхав із Росії 2015 року, розповів, що його московські знайомі обмежилися мінімальними заходами — наприклад, відправляли дітей у табір у Геленджику замість Криму.

Директор «Левада-центру» Денис Волков заявив, що очікування революції не ґрунтуються на фактах: «Усі наші дані свідчать про протилежне». За його словами, росіяни звинувачують у своїх проблемах Захід, а не власну владу.

Водночас опитування фіксують зростання невдоволення: 16% росіян заявили про готовність вийти на вуличні протести (торік — 11%). Частка тих, хто відчуває страх або смуток, зросла з 16% до 29%.