На Вінниччині родини зниклих безвісти військових зібрали фото для передачі звільненим із полону

У Ямполі Вінницької області відбулася зустріч родин військових, які зникли безвісти або перебувають у полоні. Участь взяли близько 20 людей із Клембівки, Дорошівки, Довжка, Ямполя та інших населених пунктів громади.

Основне завдання акції — підготувати матеріали до чергового обміну військовополоненими. Родичі збирають фотографії своїх рідних, які планують передати українським військовим, звільненим із полону. Сподіваються, що хтось із них зможе впізнати зниклого побратима або надати інформацію про його долю.

Учасниця акції Олена Шостак розповіла, що родинам пояснювали, якими мають бути фото та яку інформацію про військового додати. «Це інформація про військового, який зник безвісти, аби хлопці, звільнені з полону, могли його впізнати. Родини відгукнулися і пішли готувати фото», — зазначила вона.

Ті, хто не зможе особисто поїхати на зустріч зі звільненими, можуть передати фотографії через інших учасників поїздки.

На акцію з Довжка приїхала Наталія Дучал. Її син Віталій Дучал, 2000 року народження, зник безвісти 5 травня 2026 року на Запорізькому напрямку. Чоловіка мобілізували 4 січня 2026 року, він служив у 225-му окремому штурмовому полку. Родина отримала лише акт розслідування, де зазначено населений пункт Любицьке.

«В акті розслідування написано, що населений пункт — Любицьке, і більше нічого не знаємо. Син нічого не казав. Сказав, що нічого не можна розповідати», — розповіла мати. Вона зверталася до Товариства Червоного Хреста України, передавала фото сина, але відповіді не отримала.

Серед учасників була Лідія з Клембівки. Її чоловік Віктор Мафтик зник безвісти у травні 2023 року поблизу Бахмута. Він пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення, служив у роті охорони в Ямполі, згодом — на Донецькому напрямку. До війни працював столяром, у 2016 році брав участь в АТО.

«26 травня 2023 року вони пішли на завдання, а о десятій вечора був артобстріл. Троє чоловіків пропало. І до цього часу ніякої звістки. Вже три роки зовсім ніякої», — поділилася жінка. Востаннє вона говорила з чоловіком 22 травня, розмова тривала 24 секунди: «Він сказав: "До мене тут не додзвонишся. Я передзвоню". Ми до останнього чекали, коли приїхали в ТЦК. Нам сказали, що пропав безвісти».

До акції долучилася психологиня Олена Манондіз, дружина військовослужбовця. Вона запропонувала родинам безкоштовні індивідуальні консультації та спільні зустрічі, де планують говорити про стрес, психологічну стійкість і життя в умовах невизначеності.

Психологиня пояснила, що для цих родин характерний стан невизначеної втрати, коли немає ані підтвердження загибелі, ані інформації про місцеперебування. «Надія і відчай можуть одночасно існувати в житті людини», — зазначила вона. За її словами, важливо не нав'язувати оцінок і порад, а бути поруч і пропонувати конкретну допомогу. Вона також готова проводити безкоштовні заходи для мешканців громади.

Після акції родини продовжили підготовку до поїздки, пов'язаної з черговим обміном військовополоненими, збираючи фото та інформацію про своїх рідних.