Протести через звільнення Федорова: вимоги без технічного завдання на реформу

16 липня 2026 року у Києві та інших містах України розпочалися акції протесту після того, як Михайла Федорова не перепризначили міністром оборони. Він обіймав цю посаду приблизно пів року. Протестувальники пов'язували Федорова з технологічними змінами та реформою закупівель і висловлювали побоювання, що без нього цей напрям буде згорнуто.

Організатори акцій висунули кілька вимог: повернути Федорова на посаду, звільнити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, пояснити кадрові рішення та зберегти реформаторський курс. Протест мав конкретний дедлайн і передбачав можливість безстрокових акцій.

Ключова особливість протесту полягала в тому, що він чітко визначав, кого потрібно повернути чи усунути, але не окреслював, що саме має змінитися після кадрових перестановок. Не було сформульовано публічного технічного завдання на реформу: які рішення Федорова закріпити нормативно, як зробити незворотними закупівельні правила, якими показниками вимірювати результат.

Федоров став символом обіцянки цифрової та швидкої держави, менш залежної від бюрократії. У військовій сфері цю позицію уособлювала формула «воювати мають роботи, а не люди». Роботизація розглядається як відповідь на дефіцит людей і масштаб фронту, однак технології не скасовують потреби в людях, підготовці, командуванні та дисципліні.

За даними Міністерства оборони, у 2026 році через систему «Є-Бали» війську поставили понад 181 тисячу одиниць безпілотної техніки, засобів РЕБ та обладнання. Вартість замовлень перевищила 14 мільярдів гривень. Станом на 31 липня наземні роботизовані комплекси виконали понад 66 300 місій, а держава законтрактувала понад 22 тисячі таких систем.

Експерти зазначають, що масштаб постачання не доводить стратегічної результативності. Децентралізація замовлень дає підрозділам змогу швидше отримувати потрібне, але створює ризик локальної оптимізації замість правильної структури спроможностей. Парламентська слідча комісія рекомендувала створити єдиний механізм визначення потреб, що пов'язує потребу, вартість, постачання, фінансування і бойовий ефект.

Організатори протесту наприкінці липня запропонували дати Федорову рік для оцінки результату, однак без визначених критеріїв такої оцінки це не створює механізму відповідальності. Спостерігачі описують протест як персоналізований вотум довіри, а не суспільний контракт на оборонну реформу.

Окрему увагу привертає поведінка медіа. Частина незалежних видань публікувала матеріали, які експерти характеризували як компліментарні до Федорова. UNITED24 Media на день призупинило публікації для участі в протесті, що фактично означало перехід від висвітлення до адвокації.

Представники антикорупційного руху, які роками наполягали на важливості правил і процедур, у цьому випадку персоналізували захист реформи. Вони називали конкретні зміни у формуванні потреб, конкуренції постачальників та контролі якості, але публічна кампанія зосередилася на поверненні «ефективного міністра».

Аналітики наголошують, що для кожного великого напряму реформи мають бути визначені проблема, рішення, відповідальний, ресурс, строк, показник результату та спосіб незалежної перевірки. Процедури закупівель, конкурентний доступ виробників і правила розподілу ресурсів потрібно інституціоналізувати, щоб звільнення міністра не означало демонтажу зробленого.

Суб'єктом змін, за конституційною логікою, має стати Верховна Рада, яка може перетворити вимоги на закони. Однак жодне оборонне рішення не ухвалюється всупереч позиції верховного головнокомандувача. Протести довели, що кадрові рішення без пояснень мають політичну вартість, але завдання полягає в тому, щоб дорого коштував і демонтаж механізмів.

Гарантією незворотності реформ можуть стати зовнішні зобов'язання: індикатори Ukraine Facility, переговорна рамка з ЄС, безпекові угоди. Також бракує незалежного аудитора з доступом до закритої інформації — Рахункова палата має мандат без спроможності, а внутрішній аудит підпорядкований тим, кого перевіряє.

Успіх реформатора настає не тоді, коли суспільство не уявляє реформу без нього, а коли створена система здатна пережити його відставку. Машини мають зменшувати ризик для людей, а інституції — залежність держави від «незамінних» людей.