Активісти «Збережемо Мурафу» заявляють про погрози від власників ГЕС

Ініціативна група «Збережемо Мурафу» об'єднує представників громад, розташованих на берегах річки. Мета діяльності — привернути увагу до екологічних проблем Мурафи та залучити громадськість і відповідні структури до їх вирішення.

Про погрози стало відомо після того, як журналіст звернувся до ініціаторів групи з проханням про коментар. На лист відповіли, але від спілкування відмовилися. «На жаль, не можемо надати контакти спікера, бо вже отримували погрози від власників ГЕС, це вони заробляють кошти на перекритті річки. Вони дуже незадоволені нашою просвітницькою роботою», — йдеться у відповіді.

Активісти наголошують, що порушують не лише проблему гребель. За їхніми словами, Мурафа потребує й інших природозахисних заходів, а для захисту річки необхідно об'єднати зусилля обласної та районних рад — Жмеринської й Могилів-Подільської, місцевого бізнесу та мешканців громад. Йдеться не стільки про кошти, скільки про увагу й час, виділені на розчистку річки та контроль за її берегами. Група консультується з різними громадськими екологічними організаціями, зокрема міжнародними.

В одному з дописів на сторінці групи каскад ГЕС названо перепоною на шляху річки. «Річка це живий організм, вона дихає, рухається, творить життя. Кожна гребля, поставлена на її шляху, це, ніби камінь, на її серці», — зазначається у публікації. За твердженням активістів, наукові дослідження показують, що малі греблі завдають значної шкоди екосистемам малих річок: порушується природна течія, змінюється структура екосистеми, зникають види, які потребують чистої швидкої води, відбувається замулення та погіршується якість води.

Згідно з відкритими джерелами, на Мурафі споруджено каскад малих та міні-ГЕС, з яких приблизно шість нині діють. Вони розташовані у селах Біла, Гальжбіївка, Петрашівка, Слобода-Бушанська Ямпільської громади, а також у селах Мазурівка, Скалопіль і Володіївці Чернівецької громади. За наявною інформацією, ці ГЕС належать підприємству «Енергоінвест».

Мурафа має довжину 163 кілометри від витоку до гирла. Вона бере початок із джерел біля села Затоки колишнього Барського району на Подільській височині (362 метри над рівнем моря), а впадає у Дністер біля міста Ямпіль. Річка протікає територією нинішніх Жмеринського і Могилів-Подільського районів; до адмінреформи 2020 року це були Барський, Жмеринський, Шаргородський, Могилів-Подільський та Ямпільський райони.

За даними групи, Мурафа забезпечує водою щонайменше 45 сіл і селищ. Воду використовують для побутових потреб, зрошування, розведення водоплавної птиці та гідроенергії. Річка має близько 20 приток. У дописі групи згадуються 14 невеликих приток: Липова, Безіменна, Таранька, Клекотинка, Струмок Галаків, Суха, Вазлуй, Бушанка, Садківка, Безіменна, Мурашка, Безіменна, Лозова. Один із дослідників річки, який проводив дослідження під час навчання у Вінницькому аграрному університеті, називає ще дві притоки — Куртова та Морозко, а також згадує невелику праву притоку з водоспадом заввишки до трьох метрів, що впадає після Тарасівського ставка.

На межі колишніх Барського і Жмеринського районів на берегах Мурафи дослідники знайшли рідкісну рослину, занесену до «Червоної книги», — сон білий.

Загалом на території Вінницької області нараховується 204 річки довжиною понад 10 кілометрів. З них дві великі — Південний Буг і Дністер — та чотири середні: Рось, Соб, Мурафа і Гірський Тікич. В області є 55 водосховищ, найбільше з яких — Ладижинське (2,2 тис. га). Вінниччина посідає одне з перших місць в Україні за кількістю ставків, що, за твердженням екологів, порушує гідрологічний режим басейнів річок, здатність до саморегуляції та самоочищення. Ця проблема торкнулася і Мурафи.