В інформаційному просторі України щодня з'являються «вкинуті» тези про страшну поведінку переселенців з Донбасу, що призводить до великих труднощів у пошуку житла та роботи.

Волонтерські ініціативи, які працюють з вимушеними переселенцями в безпосередньому контакті, вже втомилися повторювати, що на 100 осіб завжди знайдеться з десяток неблагополучних. І походження всіх цих людей не має жодного значення - чи то Київ, Львів, Одеса чи Донецьк. Але схильність до навіювання усіх громадян України в усіх регіонах все одно призводить до того, що оголошення про оренду житла супроводжуються припискою: «Людям з пропискою з Донбасу прохання не турбувати».

Квартирна афера?

Але трапляються і винятки: як хороші - коли господар квартири не упереджено ставиться до прописки, так і погані - коли орендодавці готові заробити на чужому горі й використовують жителів Донбасу з метою обдурити і обікрасти, адже в чужому місті цим людям йти нікуди. Мабуть, надія на безкарність квартирно-грошової афери перекриває усвідомлення підлості вчинку в людському розумінні. Так сталося і з сім'єю пенсіонерів із зони АТО, які переїхали до Києва, щоб в період вимушеної евакуації хоча б мати доступ до хороших медичних установ. Прізвища та імена називати не будемо через бажання людей повернутися коли-небудь на малу батьківщину.

«15 жовтня ми оселилися в маленький будиночок у Святошинському районі на вулиці Котельникова 111/2, кв.3. Будинок цей дуже маленький, старий, з дуже скромним косметичним ремонтом, старенькими меблями і на околиці міста, але нам було достатньо, щоб перечекати ці смутні часи і підлікувати здоров'я. За договором передбачалося, що ми будемо проживати там пів року, але з можливістю розірвати договір з попереднім повідомленням про виїзд. Сплатили оренду за місяць авансом 2500 грн і ще 2500 грн - заставна сума в розмірі місячної оренди, яку нам повинні були повернути при виселенні. Обіцянки господаря навести порядок у дворі й облаштувати житло протягом місяця не були виконані аж до моменту виїзду. А коли з кутів будинку полізла цвіль і вогкість, а господар зажадав підвищення платні, ми вирішили, що будемо з'їжджати. Про дату виїзду 15 грудня попередили власника ще за місяць в листопаді», - розповідає постраждала.

Пліснява, грибок та волога, яка полізла по стінах будинку та захаращене подвір'я, яке господар обіцяв прибрати впродовж місяця від дня заселення.

«Коли 2 грудня я повернулася до цього помешкання й відкрила двері, то побачила, що без мого відома тут хтось побував. У кімнаті стояли якісь старі меблі. За договором відвідувати житло господар має право лише за погодженням з орендарем. На моє зауваження про те, що у мене в квартирі зберігаються документи і гроші, то ж варто було хоча б попередити мене телефоном про свій візит, господар відреагував неадекватно. А через день 4 грудня близько 22:00 телефоном він почав кричати, що якщо я за 10 хвилин не прийду, то він викине речі на вулицю. Я сказала, що зараз перебуваю у чоловіка в лікарні, і приїду тільки вранці. Коли вранці я приїхала, то побачила, що господар замкнув і двір, і будинок на ті замки, від яких не дав нам ключів. У будинку знаходилися всі мої речі, документи, гроші й собака. Я пішла в Святошинське РУВС, щоб дізнатися, що мені робити в цій ситуації. Черговий запропонував написати заяву і пообіцяв прислати дільничного, щоб розібратися», - розповідає переселенка.

Міліція з народом?!

На жаль, міліція не завжди працює бездоганно. А дії деяких слуг закону іноді виглядають або як халатність, непрофесіоналізм і бездіяльність, або як умисне підігрування аферистам, а, можливо, і участь «у долі». Питання люстрації в лавах Міністерства внутрішніх справ, мабуть, торкнулося не всіх районів столиці.

Скріншот з сайту МВС - дільничий інспектор міліції лейтенант Андрій Чаплинський, який обслуговує адресу вул. Котельникова 111/2, кв.3

«Дільничний інспектор міліції лейтенант Андрій Чаплинський прибув на виклик 5 грудня близько 13:00, побачив, що закрити вхідні двері й подзвонив господареві з проханням прийти. Господар відповів, що зможе прийти за годину. Дільничний пішов, як він сказав, у справах, а господар приїхав на авто вже за 10 хвилин. Він відкрив двері, випустив собаку, зайшов у будинок і замкнувся всередині приблизно на 5 хвилин один. Що він там робив - я не знаю. Коли він вийшов, я побоялася туди заходити одна, а щоб не чекати дільничного ще годину, я зателефонувала черговому у РУВС і запитала, що робити. Під час моєї розмови з черговим, господар кричав на мене, ображав, погрожував викинути речі. Це почув навіть черговий на тому кінці слухавки і вислав наряд міліції, про що я навіть не просила. Коли приїхав наряд також з'явився дільничний. Чаплинський почав лаяти мене за те, що я викликала наряд, сказав, що сам у всьому розбереться і випровадив наряд з об'єкта. Після цього господар почав розповідати дільничному, що нібито вперше мене бачить. Коли я зайшла в будинок, в будинку було все перевернуто, що господар списав на собаку. Але маленька порода собаки просто фізично не зможе перевернути всі ковдри з ліжка. Тим не менш, це для нього стало причиною сказати: «Збирай речі й вали!». Але коли ми тільки заселялися, він говорив, що не проти навіть крокодила у вигляді нашого домашнього вихованця, не те що маленькій собаки. Коли я звернула увагу на те, що за договором проживання сплачено до 15 грудня, то господар сказав, що я «можу засунути цей договір в ...». А дільничний, в свою чергу зазначив, що договір не дійсний і сказав, щоб я збирала речі. Поки я пакувала сумки, дільничний складав документ, де для запису моїх даних він зажадав паспорта, а господареві чомусь повірив на слово, без паспорта і документів, які підтверджують право власності на об'єкт. Крім того, поки я збиралася, господар гарячково бігав по будинку і фотографував мене і всі мої речі», - розповідає переселенка.

Щоб не повторилося!

За словами юриста Вольги Шейко, цей договір є дійсним, але господар, ймовірно, хотів знайти привід не повертати заставну вартість. «Цивільний кодекс говорить, що договір оренди укладається нотаріально, якщо його термін становить три роки і вище, якщо ж до цього терміну - проста письмова форма. Оскільки договір укладався між фізичними особами, то достатньо лише підпису. Власник за бажанням може його зареєструвати, але на дійсність документа це ніяк не впливає. У будь-якому випадку, дільничний не може засвідчити недійсність договору. Таку правову оцінку документу може давати лише суд», - зазначає юрист.

За її словами, вся ця ситуація розіграна таким чином, щоб не повертати заставну суму. Ймовірно, господар влаштував все так, щоб мати можливість зафіксувати наявність збитків, які мешканці повинні були нібито відшкодувати в рамках заставної суми. На жаль, тут немає кримінального діяння, але поведінка домовласника не відповідає договірним відносинам, а зміну замків можна розцінювати як самоуправство. Не виключено, що така ситуація у цього орендодавця може бути не перша і не остання. У сподіваннях на те, що сума відносно невелика, і люди навряд чи будуть намагатися повернути її через суд, домовласник цілком може нажитися таким чином і на інших орендаторах.

Олександр БРУЙ, NGO.donetsk.ua

PRO-TEST

Последние 5 статей